Прев’ю Don’t Starve Together

В час, коли зомбі-сурвайвали з крафтом речей і елементами відкритого світу виходять ледь не щодня, так хочеться чогось душевного, лампового і приємного. Саме такою може здатись на перший погляд Don’t Starve, про багатокористувацький режим якої і піде мова. Втім, лише на перший погляд…

Оригінальна Don’t Starve привабила гравців саме своєю двоякістю. З одного боку це безкомпромісна гра на виживання, яка змушує використовувати всі навички та вміння, аби протриматись хоча б до ранку, а з іншого – мальована графіка, „лялькові“ рухи персонажів, замість голосів – звуки музичних інструментів, а від ворогів віє бурлеском.

Напис на картинці: Раніше для відкриття персонажів треба було прожити певну кількість днів.

На самому початку гри нам дають обрати ігрового персонажа, у кожного з яких є свої особливості: Вілсон (саме він і є обличчям гри) відрощує бороду, яка не дає змерзнути взимку; Венді має імунітет до вогню; Вольфґанґ стає сильнішим, коли поїсть досхочу; а автоматон Ве-Ікс 87 іскриться в дощ.

А тоді…

Тоді починається гра, і ви вільні робити що завгодно (читайте: виживати). Навколо – чудернацький світ із рогатими кроликами, пінгвіно-чайками, височезними одноокими птахами-колобками, дерев’яними ентами, шипастими мацаками, нічними монстрами та іншими потворами – виплодками навіженого демона Максвела.

Головна мета, як не важко здогадатись – вижити. І якщо в оригінальній грі можна було знайти розкидані по мапі частини порталу, і, зібравши його, вирушити у пригоду ще більш хардкорними світами, щоб відплатити кривднику, то тут цієї можливості немає. Принаймні, поки що.

Майстер зна, що кобилі робити

Механіка гри, порівняно з однокористувацьким режимом, не змінилася. Досліджуємо світ, збираємо сировину, створюємо дедалі складніші пристрої і механізми, облаштовуємо житло і намагаємося дати відсіч агресивному середовищу. Але тепер робимо це разом з друзями! А отже веселощі гарантовані.

Хтось іде по хмиз для багаття, хтось по їжу, а хтось — вмирає. Без цього нікуди, адже в цьому світі можна померти черезбудь-що — від бджіл-убивць до червоних грибів. І тут виявляється, мабуть, найсуттєвіша різниця — персонаж після смерті стає привидом, і продовжує існувати.

Привиду все до одного місця, йому не загрожує небезпека ані від чого. Для того, щоб воскреснути, треба або знайти вівтар, або попросити друга пожертвувати частину здоров’я, створивши жертвенне серце. Є й режим PvP, де гравець гравцю Крампус (це такий монстр, який краде речі гравця, коли той вбиває забагато невинних створінь). Саме тут розкривається вся суть привида — він підбурює мобів атакувати присутніх, підпалює речі, словом, бешкетує.

На язиці медок, а під язиком льодок

Найголовніший мінус Don’t Starve Together — недолугий баланс. Річ у тім, що більшість ворогів завдають прицільних пошкоджень. І якщо раніше доводилось вичікувати момент між атаками недруга, швиденько вдаряти і відступати, то тепер просто: поки один гравець відволікає, інший заклацує ворога на смерть. Можна було б згадати і нестачу харчів через додаткові два-три роти, але для бувалих неголодувальників з казанком і списком рецептів — це найменша із проблем.

А от що справді втішає — це клопітка праця розробників з Klei Entertainment. Гра регулярно оновлюється, помилки і баґи виправляються, додається купа контенту. Зараз перенесено майже все з оригінальної гри, та хотілося б ще й з DLC — Reign of Giants. Плюс, декілька смаколиків, як-от метеорити, моб Івікус, чи місячний камінь — ексклюзиви для Together. Не слід забувати і про підтримку майстерні Steam — фантазія фанатів ніколи не вичерпається.

Не голодуйте разом

Отож, Don’t Starve Together (поки що Beta) – це чудова можливість повернутися до фантастичного, уподобаного багатьма, світу, але вже пліч-о-пліч з друзями, щоб випробувати свою стійкість, прудкість та витримку.